Історія про дівчинку, яка вистояла в нерівній боротьбі з хворобою

Казка про сильну духом, але хвору дівчинку Аніл, що її написала дев’ятирічна Ангеліна Лисик, – автобіографічний твір. Робота взяла участь у конкурсі дитячих літературних творів та перемогла. Завдяки такому визнанню дівчинка стала учасницею проекту Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом» «Відпочинок у Буковелі». Вона разом із сотнями найталановитіших дітей Волині дістала нагоду насолодитися природою Карпат.

Ангеліна з Володимира-Волинського писала про себе, про своє казкове майбутнє. Головній героїні книжки, Аніл, як Ангеліні на той час,  дев’ять років.

«Коли Аніл захворіла, побачила у вікні жінку, яка в майбутньому мала їй допомогти. Щоб одужати, дівчинці з казки потрібно було пройти випробування. У неї було дуже багато пригод…» – розповідає казкову історію, взяту із власного життя, дівчинка.

Ангеліна впродовж двох років боролася з підступною хворобою, проходила курс інтенсивної терапії.

«Нас не залишили  наодинці з бідою. У лікарню приходили дівчата-волонтери, ми ліпили, робили мультфільми, малювали, –  розповідає мама Ангеліни Ірина Лисик. – Це дітей дуже підтримувало, адже вони були зачинені в чотирьох стінах у лікарні. Дуже важко було спостерігати за цим».

Люди в казках, на думку Ангеліни, такі ж, як і в реальному житті. З такими ж проблемами й страхами, з такою ж силою духу й волею до життя, з такою ж готовністю долати найважчі перепони. Тому й героїня її книги бореться із хворобою, а паралельно – із завданнями, які поставила перед нею казкова знайома.

«Те, що ми тут, – результат боротьби. Завдяки нашому лікарю, який вчасно встановив діагноз, правильному лікуванню ми залишилися живі, – переконана Ірина Лисик. – Ангеліна також мріє бути лікарем і допомагати дітям. Вона хоче, щоб усі діти були здорові».

Дива ніколи не закінчуються. Важливо те, що вони завжди крокують за руку з добром. А добро, на думку дівчинки, – живе.

«Добро було би велике, світилося б, могло б переміщатися, може, й говорити… Воно ніколи не сиділо б на місці, – мрійливо роздумує дівчинка. – Я не хотіла б тільки собі те добро. Я його відпустила б. Нехай іде собі… Нехай шукає людей, яким потрібне».

Життя теж схоже на казку. Особливо тоді, коли в ньому трапляється те, що видається абсолютно нездійсненним. Але ти у це віриш. Бо іншого виходу немає. Ангеліна зрозуміла одну просту істину: за мрію варто поборотися. Навіть коли сили нерівні. Тому вона – справжній борець.