В «Агапе» на Волині реабілітують і тіло, і душу

Людям, яким унаслідок аварії чи нещасного випадку доводиться жити з інвалідністю, часто буває важко знайти в собі сили не опускати рук. Але у першому в Україні реабілітаційному комплексі для людей з інвалідністю «Агапе» пацієнти починають вірити в своє краще майбутнє, йдеться в сюжеті телеканалу «Аверс».

Слово «агапе» з грецької перекладається як безумовна, жертовна любов. Саме таке почуття – з іншими видами любові – має бути в сім’ях, де одна з половинок – людина з інвалідністю. Сергій і Наталія Больчуки разом уже 23 роки. 2001-го їх життя змінилося: молода сім’я потрапила в автомобільну катастрофу.«Наталя зламала шию з грубим ушкодженням спинного мозку. Після цього її паралізувало – були нерухомими руки-ноги. Ми півтора року провели по різних лікарнях. Побачили, яке важке життя людей з інвалідністю, – розповідає Сергій Больчук. – Було велике бажання допомогти людям, які потрапили в таку тяжку ситуацію. Коли ми повернулись до Луцька, то побачили, що нема жодних умов для реабілітації».

Тож подружжя Больчуків вирішило створити центр реабілітації на Волині. Купили земельну ділянку в селі Боратин і за чотири роки збудували реабілітаційний комплекс «Агапе», який відкрився у 2016 році. Тут все адаптоване для людей з інвалідністю. Реабілітація – і фізична за допомогою тренажерів, вправ та процедур, і духовна – за допомогою Божого слова. Пандуси, вхідні двері, які самі відчиняються і зачиняються, ліфти та можливість самому зручно помити голову.

Та найголовніше – зовсім не це, а те, що тут люди з інвалідністю не почуваються неповносправними, а знають, що вони потрібні світу.

«Зазвичай до нас приїжджають люди після лікарень, часто в лежачому положенні, – каже Наталія Больчук. – І вони не бачать перспективи для себе. А коли ці люди потрапляють до нас, проходять реабілітацію – дехто починає ходити, якщо травма складна – починають себе обслуговувати. Вони бачать перспективу, розуміють, що можуть далі жити».

Те, що життя після аварії та інвалідності не закінчується, Наталія знає на власному досвіді: завдяки підтримці та любові чоловіка вона зважилася народити другу дитину, вже будучи прикутою до візка. Молодшому сину подружжя вже 16 років.

Після реабілітації в «Агапе» повірив у свої сили і лучанин Роман Юрчук, який після аварії прикутий до інвалідного візка. Нині хлопець вже працює дистанційно на одному з підприємств.

«Не уявляв повністю, як це – жити на візочку. Чи є надія, чи я зможу взагалі жити з цією травмою? Як я можу адаптуватись, пристосуватися в житті? – розповідає Роман. – Тут мене навчили, як адаптуватися в нашому сьогоденні, як давати раду в побуті. Я реабілітувався, фізичні вправи робив».

Діяльність реабілітаційного комплексу була б неможливою без підтримки благодійників.

Фонд Ігоря Палиці «Тільки разом» усіляко підтримує ініціативу родини Больчуків допомагати людям з інвалідністю адаптовуватись до нових реалій. Нещодавно за кошти Фонду тут облаштували освітлення на подвір’ ї, тож пацієнти центру зможуть відпочивати на свіжому повітрі до пізнього вечора.

«Фонд Ігоря Палиці «Тільки разом» з цим реабілітаційним центром – із самого його заснування, з перших кроків будівництва, – розповіла заступниця голови правління Фонду Катерина Шкльода. – За весь цей період було виділено 892 тисячі гривень. Допомогли, коли потрібно було встановлювати двері,а також зі встановленням металопластикових вікон і балконних дверей, металочерепиці на даху, з утепленням фасаду, допомогли закупити тренажери для реабілітаційного центру».

Фонд Ігоря Палиці «Тільки разом» планує співпрацювати з реабілітаційним комплексом і надалі, зокрема спільними зусиллями зробити так, щоб обласний центр Волині був більше пристосований для людей з інвалідністю.

tilkyrazom

Залиште коментар