Вершина перемоги

Восьмий рік поспіль на базі Штунської загальноосвітьої школи відбуваються районні змагання з техніки пішохідного туризму. Зазвичай участь у заході беруть майже всі школи Любомльського району. Цьогоріч корективи внесла зима. Через снігопади, якими накрило Волинь напередодні змагань, у село Штунь змогли дістатися лише 22 команди з 18 шкіл Любомльщини. Змагання відбулися за підтримки Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом».

У невеличкому, проте затишному спортивному залі – гамірно. Практично всі приїжджі школярі перед змаганнями роблять спроби подолати смугу перешкод. До цього через відсутність обладнання тренування з пішохідного туризму в них відбувалися лише теоретично. Штунська школа – базова у районі з цього виду спорту. Вона єдина має відповідне спорядження у спортивному залі.

«Дуже приємно бачити знайомі обличчя. Але є тут і ті, хто приїхав уперше. Вдалого старту та успішного фінішу! Нехай ваші найкращі вершини будуть попереду», – звернулася до учасників керівник любомльського представництва Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом» Лариса Солом’янюк, яка в поперед­ні роки була організатором цих змагань.

Гарного свята, чесної боротьби та перемоги найспритнішим побажали сільські голови Штунської сільської ради Олександр Зінчук та Вишнівської сільської ради Віктор Сущик.

Штунські школярі привітали учасників та гостей змагань піснею. Потому в залі запанувала атмосфера спортивного азарту та драйву. Вертикальний маятник, навісна переправа, паралельні мотузки, підйом спортивним способом, траверс, спуск спортивним способом, в’язання туристичних вузлів – кожен з учасників демонстрував навички спортивного туризму. За тим, щоби все було без порушень, стежила справедлива суддівська колегія.

Лідерами на всіх етапах стали школярі Штунської школи. Воно й не дивно. Попри те, що у школі розвинені й інші види спорту, туризм тут – на чільному місці.

Головний суддя змагань, учитель фізкультури Юрій Оліщук працює у Штунській школі 34 роки. Його учні на змаганнях зі спортивного туризму захищають честь району та області, виборюють призові місця. У попередні роки чотири вихованці Юрія Оліщука виконали нормативи кандидатів у майстри спорту.

«Ці навики вони зможуть використати в екстрених ситуаціях, у поході, в лісі. На заняттях ми опановуємо не лише техніку пішохідного туризму, а й спортивне орієнтування. Це все пов’язано», – каже вчитель.

Юрій Оліщук додає: для повноцінного розвитку туризму серед дітей у районі потрібно охопити більше шкіл.

Про те, що межі розвитку пішохідного туризму потрібно розширити, каже й начальник відділу освіти Любомльської РДА Анастасія Савош:

«У Штунській школі небагато дітей старшого шкільного віку, тому важко створити команди для участі в обласних змаганнях. Можливо, наступного року ми залучимо ще кілька шкіл та створимо єдину команду».

Активне життя школи у спортивному напрямку не впливає на успішність учнів з інших предметів, запевняє директор Штунської ЗОШ І-ІІІ ступенів Світлана Булавчук. Утім багато дітей, обираючи майбутню професію, надають перевагу саме фізичному вихованню.

Випускник Штунської ЗОШ Олександр Ляшук уже другий рік працює вчителем фізкультури у Бірківській школі. Він із власного досвіду знає, як важко готувати учнів до змагань без відповідного обладнання. Команду, яка приїхала представляти школу на змаганнях з пішохідного туризму, Олександр Ляшук готував теоретично.

«Ми тренуємося на аркушах. Якщо знаєш, що таке карабін, навіс­на переправа, то можна розказати, намалювати, пояснити… Коли в дітей є бажання, то можна навчитися і без обладнання», – переконаний учитель.

Як свідчать результати змагань, доля істини в цьому є. Вихованці Бірківської ЗОШ вибороли третє місце.

Софія Гевель, учениця 10 класу Любомльської ЗОШ №3, займається туризмом третій рік. Дівчина неодноразово брала участь у турнірах. Восени минулого року здобула третє місце на обласних змаганнях з орієнтування «Волинська осінь».

«Ми переважно їздимо селами та містечками Волині. Це хобі для всебічного розвитку. В цьому виді спорту тренуються м’язи та сила, – констатує школярка. – Минулого літа ми ходили в похід Ковельським районом. За три дні здолали 80 кілометрів. Вставали удосвіта. До 11-ї години йшли за маршрутом. Спеку пересиджували в тіні та далі рухалися».

У тому, що туризм допомагає знайти нових друзів та дає знання з історії рідного краю, переконана і дев’ятикласниця Штунської школи Тетяна Булавчук, яка третій рік займається туризмом.

Юні туристи Городненської школи беруть участь практично у всіх змаганнях. Капітан команди Ірина Загура каже, що цьогорічні змагання не такі важкі, як поперед­ні. Саме досвід та жага до перемоги допомогли дівчатам стати лідерами серед команд, що представляли загальноосвітні школи І-ІІ ступенів.

«Одним із напрямків роботи Фонду є підтримка та організація спортивних змагань. Адже спорт – це здоров’я. Те, що ви тут, свідчить: ви пропагуєте спорт, підвищуєте свою майстерність, зміцнюєте себе фізично та духовно. Нових перемог вам та впевненості у власних силах», – звернувся до юних спортсменів керівник західної філії Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом» Андрій Алексюк.

Усі переможці та призери змагань отримали подарунки від Фонду. Заохочувальні презенти дісталися і командам, що посіли четверті місця. Також для якісного проведення навчально-тренувального процесу представники Фонду вручили господарям змагань футбольні м’ячі.

 Результати змагань

ЗОШ І-ІІ ступенів:

І місце – Городненська ЗОШ;

ІІ місце – Почапівська ЗОШ;

ІІІ місце – Бірківська ЗОШ.

ЗОШ І-ІІІ ступенів:

І місце – Штунська ЗОШ;

ІІ місце – Любомльська ЗОШ №3;

ІІІ місце – Зачернецька ЗОШ.

Вісім років тому наказом відділу освіти Любомльської РДА на базі Штунської ЗОШ було створено базову опорну школу з туристсько-краєзнавчої роботи. Відтоді на її території постійно проводять змагання зі спортивного орієнтування, пішохідного туризму та велотуризму. Хоча школа невелика (навчається майже 90 учнів), та провадить активну туристсько-краєзнавчу діяльність. Учні ходять у походи, здобувають призові місця на районних та обласних змаганнях. На базі Штунської школи щорічно відбуваються змагання між учителями.

Також славиться школа краєзнавчим музеєм, який входить у трійку зразкових музеїв району. На її базі проводять обласні та районні семінари, організовують краєзнавчі експедиції.

– Я все збираю, – каже вчитель історії та краєзнавства, керівник Малої академії наук «Етнологія» Катерина Оніщук. – От дивіться: ніби звичайний камінчик, а насправді це – скам’яніле яйце, навіть шкарлупа збереглася. Здається, звичайні речі лежать під ногами, а з-поміж них трапляються унікальні предмети, що мають цінність.

Серед історичних експонатів – старовинний одяг, вишита понад століття тому скатертина. У куточку стоїть піч, ніби чекає, що от-от у ній розпалять вогонь. На припічку знайшли прихисток глиняні горщики. Поряд – ткацький верстат, веретена, ціпи, якими півстоліття тому молотили колосся. На поличках лежать пожовклі газети, датовані 1947 роком, та перші заяви на вступ у колгосп. Особливої атмосфери музею надає одна з найбільших в Україні колекція солом’яних павуків, яку виготовила колишня вчителька Любов Оніщук.

 

[Best_Wordpress_Gallery id=”96″ gal_title=”Вершина перемоги”]