Бездоріжжя – не вирок

Сім’я Солонинчиків із села Великої Глуші Любешівського району має близько п’яти гектарів поля, на яких саджають картоплю, сіють озимі та ярі зернові, буряк, моркву й іншу городину. Голова сім’ї Борис Солонинчик каже: якщо ціна на сільськогосподарську продукцію оптимальна, то вирощене продають, якщо ж ні, то годують худобу.

Цьогоріч у селян з’явилася ще одна проб­лема – спалах африканської чуми у районі. Люди бідкаються, що у селах на Любешівщині зафіксовано випадки цієї хвороби та сподіваються, що все-таки вона не дійде до Великої Глуші.

Угіддя Солонинчиків, як і більшості великоглушенців, за селом. Веде до паїв ґрунтова дорога. «Цією дорогою їде до лісу дуже багато важкої техніки. Шлях був таким розбитим… Суцільні ями, а в дощову погоду – баюри. Не раз тут підводи з сіном перекидалися», – пригадує дружина Бориса Солонинчика Галина.

Голова Великоглушанської сільської ради Євгенія Наливайко розповідає, що ця дорога, а точніше – бездоріжжя, була однією з найбільших проблем. Адже село живе з того, що виростить власноруч. Люди з ранньої весни до пізньої осені проводять час на полях.

«До мене постійно ходили люди, скаржилися, просили щось зробити, щоб покращити стан дороги. На сесії сільської ради ми ухвалили рішення: треба її поремонтувати. Проте сума, потрібна згідно з проектно-кошторисною документацією, для нас дуже велика, тому ми змушені були звернутися по допомогу до Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом», – каже Євгенія Наливайко.

«Коли ми приїхали подивитися на цю дорогу, то вжахнулися від її стану – величезні ями, калюжі, – пригадує керівник Любешівського представництва Фонду Сергій Неймарк. – Спільно з громадою на умовах співфінансування ми провели ремонт дороги протяжністю 4,2 км. Цього ґрунтового покриття має вистачити на кілька років».

Попри те, що представництво Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом» у Любешові відкрилося не так давно, жителі Великої Глуші на умовах співфінансування втілили дві свої ініціативи.

Село розташоване на окраїні Волинської області. Оскільки воно дуже велике, тут багато молоді, відповідно, часто відбуваються культурно-масові заходи, в тому числі дискотеки. Для того щоб покращити їхню якісь, бракувало сабвуфера (звукова техніка, – авт.).

«Ми створили ініціативну групу, куди увійшла активна молодь, зібрали збори, на яких спільно вирішили, що згідні долучитися до співфінансування», – каже директор будинку культури Марія Фурдик.

Люба Михальчук навчається в 10 класі. Торік дівчина закінчила Любешівську музичну школу. Попри те, що Люба ще не вирішила, якій сфері віддасть перевагу після закінчення школи – медичній чи музичній, без талановитої дівчини не обходиться жоден культурно-масовий захід чи то в школі, чи в будинку культури. «Цього літа у нашому клубі було дуже багато молоді, навіть приїздили з довколишніх сіл. Ми раді, що нам допомогли придбати такий сабвуфер, адже тепер можна організовувати гарні культурно-мистецькі заходи», – ділиться враженнями Люба.

«Ми підтримали ініціативу молоді, яка організувалася, власними силами зібрала кошти, написала проект. Їм це було цікаво й потрібно. Вони цим жили. Ми, відповідно, їм допомогли», – констатує керівник любешівського представництва Фонду Сергій Ней­марк.

Зупинятися на досягнутому жителі Великої Глуші не збираються. Вони подали у представництво Фонду проект на благоустрій території навколо будинку культури. Ініціативна громада вже закупила потрібні матеріали, готова до співфінансування робіт з облаштування огорожі.

Представництво Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом» у Любешові відкрилося в травні цього року. Співфінансування є однією з умов співпраці Фонду з громадою. Кількість звернень від ініціативних громад свідчить: люди готові залучати свої сили й кошти задля того, щоб поліпшити життя рідного краю.