«Історії мого міста»: учасники «Інклюзивних мистецьких практик» показали, яким бачать Луцьк

У суботу, 14 серпня, у Луцьку в Галереї мистецтв ВОСХУ відбулася особлива імпреза – мистецько-перформативне дійство «Історії мого міста». Його зорганізували в межах проєкту «Інклюзивні мистецькі практики», який реалізовує громадська організація «Інклюзивні студії» за підтримки Фонду БЕАР /The BEARR Trust та Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом».Для того аби учасники проєкту максимально занурилися в творчий процес, для них організували Мистецький табір для дітей/молодих людей з інвалідністю та без. Під час таборування учасники інтенсивно працювали над створенням перформансу. Окрім лучан, у творчому процесі були задіяні учасники з Рівного, Сокаля, Києва, пишуть Волинські Новини.

Зі слів координаторки проєкту, керівниці інклюзивного ХАБу «Простір дії» при Волинському національному університеті імені Лесі Українки Вікторії Колодяжної, для дітей та молоді з інвалідністю це можливість не лише виявити творчий потенціал, а й комунікувати, взаємодіяти, дружити й довіряти одне одному, інтегруватися у суспільство. «Мистецько-перформативне дійство «Історії мого міста» складається з кількох частин, – розповіла режисера Мистецького табору Тамара Наук. – Перша частина – хода наших учасників містом від інклюзивного ХАБу до Галереї мистецтв, під час якої наші волонтери вели стрім-трансляцію».

Дорогою до ходи долучалися інші учасники дійства і веселою юрбою прямували до основного місця перформансу, запрошуючи лучан та гостей міста до перегляду. Перехожі жваво цікавилися, що ж то за оказія, охоче фотографувалися з акторами, а багато хто й завертав до Галереї мистецтв, аби побачити продовження. Читати ще: «Інклюзивні мистецькі практики»: у Луцьку стартував новий проект для осіб з інвалідністю

«Ми досліджували місто, слухали його, записували звуки й виготовили такий собі трек, який вам презентують наші актори, – додала Тамара Наук. – Це ті звуки, які лунають навколо нас щодня, але зазвичай ми майже не звертаємо на них уваги. Також ми фотографували місто, ті об’єкти, які асоціюються з ним, і сьогодні ви теж бачите їх у нашому перформансі. Наші актори оживили ці фотографії та відтворили звуки міста інструментами й голосами». Протягом кількох тижнів учасники проєкту створювали паперові скульптури різних об’єктів Луцька. У третій частині дійства вони ожили завдяки талановитій грі учасників Мистецького табору. Усіх присутніх неймовірно пройняв монолог бездомного котика, якого безвідповідальні господарі викинули на вулицю. Дуже яскравим та правдивим виявився й монолог старого тролейбуса, який хоче на пенсію. Цього дня до гостей імпрези промовляв і Луцький замок. Окрім того, учасники Мистецького табору намалювали свої мрії, які залюбки озвучували гостям.

«Ми мріємо про згуртованість лучан, про те, щоб на візочку можна було заїхати не лише в аптеку, про гойдалки, на яких зможемо й ми побавитися, про зелені зони в місті, про те, щоб берегли історичні пам’ятки, щоб у кожного був дім, де його люблять і поважають. А ще хочемо, щоб усі пам’ятали про те, що ми рівні у нашій різності», – розповіли учасники перформансу. Читати ще: Інклюзивний ХАБ – від теорії до практики

«Наш перформанс – це дійство з елементами документальної вистави, у якій показано історію знайомства з Луцьком кожного з учасників, це історія тих місць, де їм затишно і комфортно, а також історія тих проблем, які є в місті та які, на їхню думку, потрібно негайно розв’язати, – розповіла Вікторія Колодяжна. – Також кожен з наших учасників малював картину міста майбутнього, аби воно було комфортним, затишним та спокійним». З її слів, до перформансу готувалися дуже серйозно: понад два місяці проводили заняття з театрального мистецтва, працювали з психологами, виготовляли власноруч реквізит.

Одна з найактивніших учасниць перформансу – студентка ВНУ імені Лесі Українки Настя Котвицька. Дівчина каже: не дуже любить слово волонтер, тож вважає себе подружкою інклюзивного ХАБу. «Ми співпрацюємо вже рік. Спочатку, зізнаюся, було страшнувато, бо ж ступила крок у таку невідомість для себе. Але все це відступило перед любов’ю, турботою, взаєморозумінням, чистотою поглядів, які тут панують, – розповіла Настя. – Тут мої очі дивляться і бачать, а серце слухає і чує, бажає ділитися теплотою з іншими».

Читати ще: Мистецькі вікенди: у Луцьку втілюють унікальний інклюзивний проєкт

На її думку, цей перформанс – своєрідне заземлення для людей, адже завдяки йому оживали правдиві міські історії. «Дуже важливо навчитися спостерігати та співіснувати. І саме це ми й робили», – додала волонтерка.

«Такі вистави завжди змушують замислитися. Особливо ті частини, які відбуваються без слів, коли актори рухами, емоціями намагаються донести свої переживання. Мені надзвичайно сподобався перформанс, були моменти, коли шкірою бігали мурашки і сльози наверталися, – поділилася враженнями голова правління Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом» Катерина Шкльода. – Учасники вистави направду прожили її. Вони показували не щось казкове, а своє життя, ті його елементи, які є звичними, але часто непомітними».

З її слів, завдяки цій виставі багато хто по-іншому зміг подивитися на щоденні проблеми людей, які пересуваються на візках чи мають інші обмеження, адже їм часто важко потрапити в багато місць.

Читати ще: Унікальне місце сили й добра: у Луцьку відкрили перший інклюзивний хаб

«Мені дуже хотілося б, щоб цю виставу переглянуло якомога більше людей на сторінках Фонду та інклюзивного ХАБу, аби зрозуміти, що наше місто потрібно робити доступнішим для кожного лучанина, незалежно від того, в якому статусі він перебуває, пересувається на візку, має інші обмеження чи ні. Ми маємо докласти зусиль для того, аби кожному було комфортно жити в нашому місті. А мовою мистецтва це доносити і доступно, і приємно», – переконана Катерина Шкльода.

На згадку всім учасникам Мистецького табору вручили сувеніри від Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом», аби вони нагадували їм про ті казкові дні творчості та спілкування.

Оксана ГОЛОВІЙ

Фото Олександра ДУРМАНЕНКА

tilkyrazom

Залиште коментар