«Ми тільки в Україні хочемо бути. Донецьк – це Україна»: у Луцьку розважали дітей переселенців

У Луцьку провели патріотичний квест для дітей вимушених переселенців. Вони виконували завдання, переходячи від пункту до пункту територією парку. За це отримували бали та солодкі подарунки.

Розвага відбулася 30 квітня у сквері біля РАЦСу. Захід організували за підтримки Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом», пишуть Волинські Новини.«Ми тісно співпрацюємо з Центром допомоги вимушено переселеним особам. Це дітки, які разом з батьками приїхали до Луцька і зараз перебувають тут. Також запрошували до гри місцевих дітлахів. Таким чином хочемо їх познайомити, інтегрувати та об’єднати. Можливо, хтось із дітей переселенців знайде нових друзів. Не секрет, що діти найкраще пізнають життя і розвиваються в грі. І ось така ігрова форма, можливо, допоможе познайомитися між собою та дізнатися більше цікавого про Україну. Наш квест – етнічний, про історію та культуру України», – зазначила голова правління Фонду Катерина Шкльода.Відвідала захід разом із восьмирічним внуком Марком Таїсія Андрієвська – вимушена переселенка із Краматорська. Жінка разом із сім’єю приїхала до Луцька 9 квітня. А вже 10 квітня російські окупанти обстріляли вокзал у їхньому місті.

«Ми виїхали з Краматорська, а наступного дня обстріляли наш вокзал. Спочатку нам вдалося доїхати до Львова, а потім автобусом до обласного центру Волині. Ми до останнього не хотіли покидати рідний Краматорськ. Думали, що все незабаром закінчиться. Чули вибухи, розуміли небезпеку, але не покидала надія, що минеться і все буде, як раніше. Врешті ми поїхали, і наступного дня розпочалося справжнє пекло», – схвильовано розповідає пані Таїсія.

Вона зізналася: попри те, що Луцьк зустрів переселенців дуже тепло, щоразу навертаються сльози на очі, коли читає новини із рідного Краматорська або ж сповіщення про повітряні тривоги:

«Не втрачаю зв’язок з Краматорськом. Стежу за життям рідного міста. Щоразу, коли там повітряна тривога, на очі навертаються сльози. Там залишилися мої подруги, які не змогли виїхати. Не можна от так взяти й відрізати, відірвати від себе попереднє життя. Тут нам добре, дуже подобається, але повністю розірвати зв’язок не можемо. Натомість ми дуже вдячні лучанам. Тут дуже теплі люди», – каже жінка.

Пані Таїсія додала, що активно підтримує спілкування з іншими переселенцями з Краматорська, які приїхали до Луцька раніше. Її родина не сидить на місці. Наприклад, днями відвідали монастир на Волині. А ще жінка зізналася, що щиро вірить у перемогу України над російськими окупантами.

«Ми з Донецької області, але не хочемо, щоб нас відрізали від України і віддали. Хлопці моїх подруг захищають Україну. Їх багато пішло у територіальну оборону та ЗСУ. Ми тільки в Україні хочемо бути. Донецьк – це Україна», – з гордістю каже Таїсія Захарівна.

Натомість лучанка Ірина Лещук із Луцька з донечками – чотирирічною Ніколь та дев’ятимісячною Мішель – втрапила на захід випадково.
«Ми щодня гуляємо у цьому сквері. Побачили, що відбувається цікаве дійство. Підійшли. Виявилось, що тут є дітки переселенців, які хочуть познайомитися з луцькими дітками і знайти собі друзів. Такі заходи дуже важливі для дітей, адже бути дитиною у воєнний час – складно. Не працюють садочки, друзі виїхали за кордон. Також приїхали діти з гарячих точок. І вони потребують щасливого дитинства. Підтримка дітей переселенців дуже важлива! Водночас ігри на свіжому повітрі допоможуть відволіктися не лише тим, хто вимушено переїхав, а й діткам з Луцька. Важливо зберегти дітям психіку, та й просто розважити. Якщо жити суто воєнними подіями, то й дорослому важко це витримати», – переконана молода мама.
Водночас, як пообіцяла організаторка заходу Катерина Шкльода, такі квести відбуватимуться щотижня. А в разі сигналу повітряної тривоги малечу одразу проведуть в укриття.

tilkyrazom

Залиште коментар