
«Ми тільки в Україні хочемо бути. Донецьк – це Україна»: у Луцьку розважали дітей переселенців
У Луцьку провели патріотичний квест для дітей вимушених переселенців. Вони виконували завдання, переходячи від пункту до пункту територією парку. За це отримували бали та солодкі подарунки.
Розвага відбулася 30 квітня у сквері біля РАЦСу. Захід організували за підтримки Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом», пишуть Волинські Новини.«Ми тісно співпрацюємо з Центром допомоги вимушено переселеним особам. Це дітки, які разом з батьками приїхали до Луцька і зараз перебувають тут. Також запрошували до гри місцевих дітлахів. Таким чином хочемо їх познайомити, інтегрувати та об’єднати. Можливо, хтось із дітей переселенців знайде нових друзів. Не секрет, що діти найкраще пізнають життя і розвиваються в грі. І ось така ігрова форма, можливо, допоможе познайомитися між собою та дізнатися більше цікавого про Україну. Наш квест – етнічний, про історію та культуру України», – зазначила голова правління Фонду Катерина Шкльода.Відвідала захід разом із восьмирічним внуком Марком Таїсія Андрієвська – вимушена переселенка із Краматорська. Жінка разом із сім’єю приїхала до Луцька 9 квітня. А вже 10 квітня російські окупанти обстріляли вокзал у їхньому місті.
«Ми виїхали з Краматорська, а наступного дня обстріляли наш вокзал. Спочатку нам вдалося доїхати до Львова, а потім автобусом до обласного центру Волині. Ми до останнього не хотіли покидати рідний Краматорськ. Думали, що все незабаром закінчиться. Чули вибухи, розуміли небезпеку, але не покидала надія, що минеться і все буде, як раніше. Врешті ми поїхали, і наступного дня розпочалося справжнє пекло», – схвильовано розповідає пані Таїсія.
Вона зізналася: попри те, що Луцьк зустрів переселенців дуже тепло, щоразу навертаються сльози на очі, коли читає новини із рідного Краматорська або ж сповіщення про повітряні тривоги:
«Не втрачаю зв’язок з Краматорськом. Стежу за життям рідного міста. Щоразу, коли там повітряна тривога, на очі навертаються сльози. Там залишилися мої подруги, які не змогли виїхати. Не можна от так взяти й відрізати, відірвати від себе попереднє життя. Тут нам добре, дуже подобається, але повністю розірвати зв’язок не можемо. Натомість ми дуже вдячні лучанам. Тут дуже теплі люди», – каже жінка.
Пані Таїсія додала, що активно підтримує спілкування з іншими переселенцями з Краматорська, які приїхали до Луцька раніше. Її родина не сидить на місці. Наприклад, днями відвідали монастир на Волині. А ще жінка зізналася, що щиро вірить у перемогу України над російськими окупантами.
«Ми з Донецької області, але не хочемо, щоб нас відрізали від України і віддали. Хлопці моїх подруг захищають Україну. Їх багато пішло у територіальну оборону та ЗСУ. Ми тільки в Україні хочемо бути. Донецьк – це Україна», – з гордістю каже Таїсія Захарівна.
Залиште коментар
Для того, щоб залишити коментар вам необхідно увійти.