«Бути сильним: Дмитро Мельничук». З добром у серці

Дмитрик Мельничук із Нововолинська – артеківець. І то нічого, що зміна «Карпатський віраж» уже закінчилася. В «Артеку» є таке негласне правило: якщо ти хоч одного разу бував у цьому таборі, то статус артеківця залишається з тобою назавжди. Дев’ятий загін – один із «наймолодших» в осінньому сезоні, але діти, незважаючи на юний вік, уже встигли здобути чимало перемог. Так і Дмитро.

Якось шестирічним потрапив на змагання з карате глядачем, сподобалося, захотів спробувати. Вийшло. Уже шість років тренується. «На футбол пішов два роки тому, – розповідає Дмитрик. – А не ходжу на інші гуртки, тому що мені найбільше подобаються карате і футбол».

Найголовніший аргумент, що спонукав Дмитрика до тренувань, дуже переконливий – бути сильним.

На улюблених заняттях хлопець дуже старанний. Тренування з карате і футболу чергуються, але зайнятий хлопчик щодня. Щоразу на це треба віддати не менш як дві години. Але, звісно, знаходить час і для навчання, і для спілкування з родиною.

 «Я живу в Нововолинську з бабусею, дідусем, мамою, татом. Ще у мене є старша сестра в Києві, – Дмитро з гордістю розповідає про родину й місто, в якому живе. – На території міста є багато шахт».

Нововолинськ для Дмитра не лише найрідніше, але й найкрасивіше місто. Невелике, затишне. Однією з найвидатніших подій у спортивному житті Нововолинська хлопчик вважає будівництво нового стадіону. «Тренуйся щодня – ставай сильнішим» – гасло спортивної програми Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом» – ніби навмисно придумали для юного каратиста. На його думку, справжній чоловік мусить мати силу волі, бути здоровим, сильним, спритним і докладати до самовдосконалення максимум зусиль. Якщо ти маєш для цього непереборне бажання і гарні умови, то успіх не забариться. А новий спорткомплекс – то місце, про яке донедавна тільки мріяли юні спортсмени. Тут доріжки для легкоатлетів, волейбольно-баскетбольний майданчик, футбольне поле зі штучним покриттям. Хлопчик не приховує захоплення: «Тренування з футболу відбуваються на тому полі, вже були змагання на ньому серед шкіл, то наша виборола перше місце».

Путівку в «Артек-Буковель» від Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом» Дмитро отримав саме за успіхи в карате. Життя табору посприяло тому, що кожен член загону виявляв себе зусібіч, відкриваючи здібності, про які навіть не здогадувався. Футбольний турнір для Дмитрика – справа звична. Тут він – спеціаліст і навіть зірка. Жага перемоги, азарт, упертість і, звісно ж, майстерність допомогли збірній дев’ятого загону протистояти команді, що значно переважала і за силою, і за віком. Маленькі футболісти поступилися лише у пенальті. Зате в турнірі ерудитів у «Планети мрій» (саме так назвали свій загін юні артеківці) успіхи були набагато переконливіші. Кмітливі, інтелектуально треновані гравці, серед яких Дмитро був чи не найактивнішим, продемонстрували свої знання у різних сферах – історії «Артеку», модній індустрії, спорті та відпочинку. Феєричним був також виступ загону в таборовому бенефісі «Казковий острів мрій». У 9-му загоні – переможці усі. Так звана ситуація успіху, коли кожен почувається на вершині, – одне із завдань артеківської педагогіки. А ще тут прагнули виявити й розвинути в дітях і найкращі моральні риси – співчуття, милосердя, здатність уболівати за товариша, за спільну справу. Із тими, в кого у сім’ї це серед пріоритетів у вихованні, – легко досягнути порозуміння.

«Добро – це коли робити доб­рі справи, допомагати одне одному, – пояснює юний спортсмен. І з гордістю додає: – У мене в сім’ї усі добрі».

oksy

Залиште коментар