«Кайдашева сім’я» у Луцьку: сміх крізь сльози

Представники 35-ти громадських організацій Луцька мали можливість насолодитися грою талановитих акторів, спостерігаючи за колізіями життя героїв вистави за мотивами твору українського письменника Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я».

Захід приурочили до Міжнародного дня інвалідів, що святкується в усьому світі 3 грудня кожного року. Показ вистави Наталії Дубіни у стінах Волинського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка відбувся за сприяння Фонду Ігоря Палиці «Новий Луцьк».

Події, змальовані на сцені, актуальні й у наш час, адже проблема родинних відносин батьків та дітей сягає корінням у далеке минуле.

Головною декорацією вистави була дерев’яна споруда зі сходами у центрі сцени. Вона відіграє роль і тину, біля якого зустрічаються закохані, й сільської хати, й навіть переходу у потойбіччя. Ця конструкція повертається навколо своєї осі, утворюючи ярмо – символ безвиході та буденності, — у яке періодично впрягаються герої п’єси.

Глядачі із захопленням спостерігали за розвитком сюжетної лінії та долею уже відомих героїв, яких встигли полюбити іще з шкільної парти: Кайдашем, його дружиною Марусею та двома їх синами, Карпом и Лавріном, у переломний період життя родини: коли чада дорослішають та обирають собі половинок. Так, проводячи паралель між тодішніми подіями й сучасністю, сьогодні також залишаються актуальними питання взаємовідносин між невісткою та свекрухою, а також між дітьми та батьками. Однак, артисти театру зуміли продемонструвати справжній сміх крізь сльози, акцентуючи увагу на доволі-таки сумних речах, сміючись.

«Родзинкою» вистави став образ старого Кайдаша, людини з високими духовними цінностями, проте приземленим важкою та невідворотною долею. Не бачачи виходу із земного пекла, він прикладається до чарки, рятуючись таким чином від остогидлої буденності та домашніх чвар. Саме тому йому ввижаються гості із потойбіччя, зокрема мертвий батько та чумак-потопельник, який, врешті-решт, забирає стомлену постійними сварками та непорозуміннями душу у кращий світ.

Особливо сумний той факт, що, незважаючи на непоправну втрату – смерть господаря хати, — чванлива сімейка продовжує сваритися, ділити майно та ворогувати між собою. Виставу закінчили сценою, коли «камінь спотикання» усієї родини – груша — всихає.

Після показу вистави матері відомого благодійника Ігоря Палиці Тетяні Йосипівні вручили букет квітів зі словами: «це за те, що виплекали та виховали людину із таким великим серцем».

Поціновувачі театрального мистецтва дякували акторам, аплодуючи стоячи. Талановитий акторський склад також отримав презент від благодійного фонду Фонд Ігоря Палиці «Новий Луцьк» — величезну композицію із хризантем у синьо-жовтій палітрі.

Redaktor

Залиште коментар