«Моє село – моя маленька батьківщина»

Фонд Ігоря Палиці «Тільки разом» уже функціонує в усій Волинській області. В кожному районному центрі представництво організації не лише вивчає потреби громад, а й працює над спільними проектами, менеджери філій навчають людей як виділити нагальні потреби, підготувати пропозицію та втілити її у життя. У селі Пнівному Камінь-Каширського району уже є кілька прикладів такої співпраці.

Директор Пнівненської ЗОШ Тамара Пугач розповідає, що перша згадка про село сягає 16 століття. Його територія була густо засаджена лісом. Оскільки чисельність населення зростала, люди, розчищаючи територію, різали пні. Від цього і пішла назва села Пнівне. Пнівненська сільська рада – одна із найбільших у Камінь-Каширському районі. Та й саме село велике. Громада тут згуртована і активна. Люди дбають про спільні інтереси, тому й розпочалася активна співпраця із Фондом Ігоря Палиці «Тільки разом».

Керівник представництва Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом» у Камінь-Каширському районі» Сергій Лях зазначає, що за сприяння Фонду у Пнівному створено кілька ініціативних груп. Є й перші результати їхньої роботи, зокрема у школі вже  встановили твердопаливний котел. Створена ініціативна група і в дитсадку.

DSC_5175

Жителі села переконані – спільно можна не лише працювати і вирішувати проблеми, але й святкувати та веселитися. Урочистостей протягом року у Пнівному чимало. «Моє село – моя маленька батьківщина» – перше свято у селі організоване спільними зусиллями Фонду та громади. Кожного разу селяни намагаються додати щось нове до святкування. Цього разу  – це майстер клас із виготовлення янголят та дерево мрій, де пнівняни змогли загадувати бажання.

DSC_5142

Завідувач сільською бібліотекою  Валентина Данилюк каже, що одна дитина, яку переважно виховують дідусь та бабуся, написала: я бажаю, щоб моя мама і тато мали роботу в селі, а не їздили на сезонні роботи.

DSC_5326

Так, святкування завершуються, а буденні проблеми залишаються. Основна з яких – безробіття. Люди змушені їхати на заробітки за кордон, аби заробити хоч якусь копійку.

DSC_5200

Вадим – переможець спортивних змагань із піднімання гирі. Йому 26. Чоловік живе у сусідній Соснівці, разом із дружиною виховують двоє маленьких дітей. Вадим любить своє село та пристойної роботи для молодої людини тут немає. Таких як він – молодих, дужих і поки що не дуже потрібних державі, у навколишніх селах вистачає, адже, щоб забезпечити сім’ю, вони змушені працювати за кордоном. Місцеві кажуть, що раніше у селі був  багатий колгосп, а зараз немає нічого. Вони сподіваються, що  знайдеться інвестор, котрий забере землі в оренду і створить підприємство, яке забезпечить людям робочі місця.

DSC_5304

Тим часом село продовжує жити. Молодь навчається, здобуває вищу освіту, хтось повертається, а хтось лишається там, де є перспектива. Пнівняни не втрачають надії, що їхня маленька Батьківщина все-таки знатиме кращі часи.

????????????????????????????????????

????????????????????????????????????

????????????????????????????????????

????????????????????????????????????

????????????????????????????????????

????????????????????????????????????

????????????????????????????????????

????????????????????????????????????

????????????????????????????????????

tilkyrazom

Залиште коментар