Національна культура зберігає унікальний генетичний код

Національна культура зберігає унікальний генетичний код

Культура та її стан – питання, яке мимоволі стає для багатьох певним емоційним подразником. Хтось спересердя скаже, мовляв, скільки про це можна говорити, коли довкруж безнадійно невитравне безкультур’я, та й злидні країну обсіли. Куди не глянь – на вулиці, в побуті, у транспорті – переважають невихованість, нечемність, брутальність.

Не менш утішною постає ситуація в масштабах ширших – місцевих, обласних і вседержавних. У баталіях політичних, економічних, у нестабільному українському суспільному бутті доби війни на сході обстоювання культурного розвитку українців може асоціюватися з «голосом волаючого в пустелі». Правда, парадоксальним є й те, що частина нашого люду якось зафіксувалася на тому, що усе погано, й так і не може виборсатися зі свого «мінору». Це переважно люди, як їх точно назвав Євген Сверстюк, вербального патріотизму. Натомість інші, зазвичай працівники культури, мистецтва, духовної сфери, інтелігенція, банально «лупають сю скалу», не нарікаючи на долю. Але з вірою у державу, яка колись та й зрозуміє, що ставлення до культури має бути відповідальним – як до важливого стратегічного чинника національної безпеки.

Фонд Ігоря Палиці «Тільки разом» вирізняється з-поміж інших фондів нашого краю і подекуди навіть знаних столичних фондів своєю багатовекторною діяльністю. Вісім головних напрямків охоплюють практично усі сфери суспільного життя (здоров’я і спорт, культура й освіта, соціальні допомоги і підтримка військових, розвиток місцевого самоврядування тощо). Така своєрідна мікромодель виконує, як не раз про це зауважували, дублюючу,  компенсаторну функцію суспільної машини. У тому й сенс дієвого патріотизму – щоб не чекати склавши руки, а робити справу всупереч обставинам. Працювати для реалізації актуальних завдань нині та стратегічно важливих для перспективи.

Програма «Культура і духовність» належить саме до таких, адже покликана формувати середовище, сприятливе для творчості, розвитку й утвердження кращих надбань українського народу, його мови, культури, історії. Пріоритети програми сформовано навколо популяризації мистецьких доробків волинян у галузі малярства, літератури, музики – усього того, що робить Волинь особливим і привабливим для культурного туризму. Відтак продовжили діяльність уже традиційні проекти Фонду: підтримка мистецьких заходів, зокрема – фестивалю «Ігор Стравінський і Україна», аматорського народного мистецтва.

Магістральною є теза, озвучена Ігорем Петровичем, що ми маємо культивувати свій  національний продукт, рівень якого не поступається європейському. Ось тому послідовно надається підтримка Волинському обласному драматичному театру імені Т.Г. Шевченка, який лише торік на запрошення Фонду відвідали кілька тисяч лучан. А цьогоріч ця програма буде поширена і на область.

Загальновідомо, що національна культура зберігає унікальний генетичний код. Тому чільне місце в роботі Фонду посідає національно-патріотична складова, яка реалізувалася у проектах «Подаруй дитині вишиванку», «Нове життя – Новий Луцьк», «Дорогами історії, дорогами культури». Це масштабні проекти, які охопили понад тисячу маленьких лучан.

Нове завжди плідно проростає на родючому ґрунті традицій. Ця ідея увиразнена у новому зініційованому Фондом проекті «Дорогами історії, дорогами культури». Спільно з працівниками Художнього музею було організовано програму ознайомлення з роботами луцьких художників другої половини ХХ ст. і малярські майстер-класи для дітей із кризових сімей та дітей, молоді з особливими потребами.

Підтримка музеїв і надалі лишається важливим напрямком роботи Фонду. Зокрема, було профінансовано встановлення у військовому музеї нової експозиції, присвяченої недавньому героїчному минулому – подіям на Майдані та війні на сході. Ігор Палиця відкрив експозицію 14 жовтня – у День захисника України. У своєму виступі він наголосив на глибоко усвідомленій потребі зберегти знання про героїко-трагедійний зміст нашої сучасної історії задля майбутнього.

З метою допомогти бійцям АТО придбано унікальну колекцію кованих робіт майстра Віктора Семенюка, яка тепер стала окрасою Луцька, а на схід поїхали три джипи для українських артилеристів.

Проект «У творчості ми разом» найбільш популярний серед дітей, батьків, адже спрямований на покращення соціалізації, розвиток творчих здібностей дітей із використанням кращого досвіду етнопедагогіки та сучасного мистецтва. Досвідчені педагоги проводили навчання, які включали різноманітні практики арт-терапії, зокрема – «Ліплення з глини», вивчення традиційних видів народного декоративно-прикладного мистецтва в етностудії. Заняття з ліплення глиною відвідали учні Волинського реабілітаційного центру, громадських організацій «Зірка надії», «Джерело життя», «Янголята» та діти із синдромом Дауна. Для успішної реалізації проекту було придбано муфельну піч для випалу виробів, матеріали та фарби.

Підтримка творчого та інтелектуального розвитку дітей із особливими потребами, з кризових сімей, дітей з родин переселенців – один із магістральних напрямків роботи Фонду, який відповідає місії «тільки разом» творити добро та утверджувати гуманні цінності. У контексті нових завдань на етапі реструктуризації Фонду, розширення сфер та характеру його діяльності, усе ж засадничими лишаються базові поняття, які були сформульовані ще у 2011 році. Лише з добром у серці ми змінимо себе і світ навколо нас.

Ірина КОНСТАНКЕВИЧ

oksy

Залиште коментар