Олександр Товстенюк про вибори міського голови та діяльність Фонду

В об’єктивах фотокамер, на сторінках газет та електронних ЗМІ час від часу з’являються обличчя, які для багатьох є невідомими, однак, лишаючись непублічними, впливають на життя в місті. Серед таких об’єктивах фотокамер, на сторінках газет та електронних ЗМІ час від часу з’являються обличчя, які для багатьох є невідомими, однак, лишаючись непублічними, впливають на життя в місті. Серед таких – персона Олександра Товстенюка.


В контексті змін, які відбуваються і хотілося б, аби відбулися у Луцьку, «ВолиньPost» спробував дізнатися про цю людину більше.

Так, Олександр Товстенюк довгий час не був відомим широкому загалу. Однак за його плечима – чималий бізнесовий досвід, депутатство в обласній раді, організація роботи у спільних проектах з іноземними партнерами. Наразі це й координація благодійної діяльності, яка стає все масштабнішою. Сьогодні він – у команді Ігоря Палиці, є головою правління заснованого ним Фонду «Новий Луцьк».  – персона Олександра Товстенюка.

В контексті змін, які відбуваються і хотілося б, аби відбулися у Луцьку, «ВолиньPost» спробував дізнатися про цю людину більше.

Так, Олександр Товстенюк довгий час не був відомим широкому загалу. Однак за його плечима – чималий бізнесовий досвід, депутатство в обласній раді, організація роботи у спільних проектах з іноземними партнерами. Наразі це й координація благодійної діяльності, яка стає все масштабнішою. Сьогодні він – у команді Ігоря Палиці, є головою правління заснованого ним Фонду «Новий Луцьк». 

Олександр Товстенюк погодився дати інтерв’ю керівнику проекту «ВолиньPost» Володимиру Пащенку.

– Радий вітати, Олександре! До речі, я вперше беру інтерв’ю. А вам раніше доводилося бути в якості того, хто інтерв’ю дає?
– Ні, я вперше даю інтерв’ю. Тому це, напевне, буде спільна відповідальність. (сміється)

– Думаю, читачі зроблять об’єктивні висновки. До речі, знаючи бажання окремих «медіа-аналітиків» шукати всюди підтекст і обман, одразу хочу відверто заявити: ні Товстенюк Пащенку, ні Пащенко Товстенюку за це інтерв’ю грошей не платили. 
– А що, можуть вас або мене у цьому звинуватити?

– Це улюблена робота окремих людей. Але менше з тим. Прийшов я до вас, аби дати можливість тим нашим читачам, кому це цікаво, дізнатися про вас більше. 
Так, ви – підприємець з досвідом. Готуючись до інтерв’ю, вивчив вашу біографію, і, чесно кажучи, здивувала кількість підприємств, які ви очолювали чи були у керівництві. Серед них і фабрика «Християнське життя», Рівенське ВАТ «Завод ЗБВ», товариство «Західспецпрофіль», Волинська філія ДП «Нафтогазмережа» НАК «Нафтогаз України», ЗАТ «Металіст», товариство «Директорія», КП «Проможитлобуд»,товариство « Терра Капітал». Ви вважаєте себе успішним бізнесменом?
– Думаю, буде некоректно давати собі оцінки. Так, я маю бізнес, а в ньому, ви самі це розумієте, є і заробітки, і втрати. Важливо витрачати менше, ніж заробляти. 



– Зважаючи, що ви зараз очолюєте Фонд, певно витрачаєте таки більше?
– Фонд працює за кошти Ігоря Палиці, а це – суттєвий фінансовий ресурс та дуже велика відповідальність. Вона значно більша, аніж та, яка має місце, коли витрачаєш власні кошти.

– До речі, чому останнім часом з назви Фонду «Новий Луцьк» зникла назва «благодійний»? 
– Спробую пояснити. Поняття благодійності стосується виключно особи Ігоря Палиці. Фонд, своєю чергою, – це команда, яка працює на розвиток міста і отримує за це заробітну плату. 

Крім того, «Новий Луцьк» постійно розширює свою діяльність, благодійні програми працюють, однак додатково ми реалізовуємо кілька проектів, що стосуються, власне, розвитку Луцька. І їх кількість постійно збільшується, ми підтримуємо громадські ініціативи, шукаємо партнерів, однодумців, гуртуємо людей і пропонуємо рішення. 

Сьогодні ми розуміємо, що перспективи Луцька як прикордонного європейського міста, залежать від інвестицій в інфраструктуру, в розвиток, першою чергою, – приватних інвестицій. В цьому напрямку Фонд Ігоря Палиці «Новий Луцьк» теж працюватиме. 

З іншого боку, наразі ставлення до благодійності у багатьох людей є різним . Хтось думає, що благодійність – скрізь і всюди, цим маніпулюють, намагаються обманути. Мовляв, раз ти благодійник – маєш дати гроші, коли тебе попросять. Саме тому ми ввели чіткі і зрозумілі умови надання допомоги. Є категорії людей, які соціально незахищені, звертаються за допомогою до Фонду і ми її надаємо. Якщо треба, то це і грошова допомога, і картки на продукти харчування чи ліки. 
Людей, яким це потрібно, система влаштовує. Дуже часто 500 чи 1000 наданих гривень вирішують все. Наразі упродовж місяця через приймальню Фонду проходить приблизно 250 лучан з такими потребами. 
Бюджет приймальні затверджував Ігор Петрович і він становить 4 мільйони гривень на цей рік. Однак, я думаю, ми не вкладемось, тому, очевидно, будемо збільшувати суму коштів орієнтовно до п’яти мільйонів. 



– Ігоря Палицю і представників Фонду не раз критикували за використання теми благодійності. Казали, що ви зловживаєте, роздаєте гроші аби за ваших кандидатів голосували. 
– За таку критику беруться ті, хто сам ніколи не допомагав нужденним. Хто періодично дає хоча б гривню бідній людині чи жертвує ту гривню на церкву, такого говорити не буде. 
Благодійність не вимірюється тим, скільки ти віддав, скоріше тим, чим це було для тебе.
 В Євангелії є притча про вдову, яка дала дві лепти, але Христос сказав, що насправді вона дала найбільше, бо віддала останнє. 

Виходить, часто благодійність як таку можна ставити під сумнів. Можливо, частково і з цих причин ми відійшли від цього терміну.

– Але важко заперечити, що благодійну діяльність Ігор Палиця розпочав за рік до своєї виборчої кампанії до Верховної Ради. 
– То й що? Вибори минули, але Фонд як працював, так і працює. Згідно з передвиборчими зобов’язаннями, які взяв на себе Ігор Петрович, наразі є чіткий план роботи до 2017-го року. 
А Палиця, зауважте, уже не народний депутат, однак продовжує працювати відповідно до цього плану. 

Взагалі, в нашій роботі розроблена стратегія розвитку Луцька до 2020 року, але реалізувати цю програму можливо лише за умови ефективної і тісної співпраці з міською владою. 

– Як ви познайомилися з Ігорем Палицею?
– Випадково. Я був у Києві, у справах, разом з двома бізнесменами з Луцька. У них була призначена зустріч з Ігорем Петровичем. На ту зустріч потрапив і я. У нас зав’язалася розмова, – так ми почали спілкуватися.
Ігор Петрович мені дуже імпонує. У нас схоже розуміння справедливості, чесності, порядності. І те, що людина з такими «правилами гри», таким внутрішнім переконанням змогла досягнути подібних вершин, переконало мене, що дійсно можна так прожити і бути успішним.

– Палиця не кликав вас допомогти в його діяльності на посту губернатора Одеської області?
– Така пропозиція була. В мене є навіть смс – можу показати (сміється). Але насправді я відчуваю велику відповідальність за те, що ми робимо тут. У Луцьку роботи дуже багато. І завдання, які ставить Ігор Петрович, в масштабі тільки збільшуються. Передати справи комусь я не готовий.

– Які у вас претензії до міської влади?
– Не можу сказати, що міський голова мене чимось не влаштовує. Мені його шкода насправді. Складається таке враження, що окрім Миколи Ярославовича взагалі ніхто не працює. Якщо читати газети, дивитися телебачення, – то все міський голова думає про людей. 
Хіба от місяць-півтора став працювати його заступник Тарас Яковлев. А так – ні про кого не видно, не чути. Не те, щоб начальників якихось управлінь чи департаментів, а навіть заступників. 
Я думаю, що люди їх навіть в обличчя не знають. Хіба одного Святослава Євгеновича Кравчука, який пропрацював заступником багато років.

– Якась у вас неконкретна претензія. То влаштовує вас діючий міський голова чи ні?
– Я вважаю, що робота має бути ефективнішою, і про це треба запитувати лучан, саме вони висловлять свою думку щодо роботи діючого мера. Однак, варто пам’ятати, аргумент «він нічого поганого не зробив» не є критерієм оцінки роботи міського голови.

– А яким, на вашу думку, повинен бути міський голова? 
– Він має бути лідером, ефективним управлінцем, прагматиком, перш за все. Міський голова повинен сформувати команду однодумців. 
Переконаний, бути міським головою простіше, аніж займатись бізнесом, тому що останній передбачає і виробництво, і збут. А це набагато складніша річ, аніж дохідна і витратна частина бюджету. 
Просто треба сісти, добре порахувати, не давати красти, не допускати ніяких зловживань, особливо у комунальних підприємствах, і можна помаленьку навести порядок. Кошти громади необіхдно використовувати раціонально. Тим більше, що у міст з’явиться більше можливостей та коштів для розвитку.

– Тоді прокоментуйте, будь ласка, неофіційну інформацію про ваш намір взяти участь у цьогорічних виборах луцького міського голови. 
– Як я уже сказав, Ігор Палиця ставить серйозні завдання щодо розвитку Луцька, виконати все це, перебуваючи на посаді голови правління, – дуже складно. 
До слова, саме він наполягає, щоб я балотувався на посаду міського голови. Але наразі говорити про це передчасно. 
Можливо, він і сам балотуватиметься на посаду мера міста (усміхається).

– Про які «завдання» від Ігоря Палиці ви ведете мову?
– Місто мусить розвиватися, в нас є великий потенціал. У Луцьк можуть прийти серйозні інвестиції, але бізнес вкладатиме свої гроші лише тоді, коли стане зрозуміла реальна програма дій, працюватиме ефективна команда однодумців у міській владі та буде відсутня корупційна складова. 
Місто має змінитися у найближчі 5 років, сума інвестицій, які готовий залучити в Луцьк Ігор Палиця, складе понад мільярд гривень. 

– Звідки ці гроші візьмуться? У Палиці є знайомі інвестори, які готові це зробити? Чи це будуть власні гроші Палиці?
– Ігор Петрович теж є інвестором, є інші інвестиційні компанії та фонди, які готові вкладати кошти в розвиток Луцька. Місту необхідно стати відкритим і для іноземних інвесторів. 
Кошти потрібно залучати поступово, за два-три роки. Але названа сума є абсолютно реальною.

 І ще про перспективи, але більш конкретні. Це питання ставлять щоразу, коли ведуть мову про Ігоря Палицю і майбутнє міста. Якось Палиця пообіцяв профінансувати будівництво світло-музичного фонтану у центрі Луцька. Які перспективи виконання цієї обіцянки?
– Це у планах, як і роботи щодо реконструкції центральної частини міста. Досі цього не сталося виключно через те, що не знайшлося спільної концепції та бачення. Я вважаю, що, першою чергою, причина – знову ж таки у діях влади, головних архітектора і художника міста, які мали б за це відповідати і надати готовий проект фонтану. 
Коли Ігор Палиця давав обіцянку, він говорив про фінансування проекту. А його, на жаль, досі немає. 



– Яку зарплату ви отримуєте як керівник Фонду Ігоря Палиці?
– У Фонді я зарплати не отримую.

– Чому ж тоді ви цим займаєтесь? 
– Тому що працює команда і мені, як я уже сказав, імпонує те, що робить Ігор Петрович. Він доповнив моє бачення того, як може жити місто, надав нові можливості, – так, він ускладнив моє життя, але зробив його значно цікавішим (усміхається).

– Ви продовжуєте займатись підприємницькою діяльністю?
– Так, у мене є бізнес, і не лише в Луцьку, який функціонує і не вимагає мого безпосереднього щоденного втручання. 

– Як ви оцінюєте нинішній конфлікт влади і групи «Приват»? Як громадянин, ви на боці Порошенка чи Коломойського?
– Я взагалі не бачу того, що ви називаєте конфліктом влади і групи «Приват». Як зауважив Ігор Петрович, група «Приват» – це міф. Своєю чергою, Ігор Валерійович сказав, що ніякого конфлікту немає, це ж підтвердив і Президент. А як громадянин, я – на боці закону й порядку.

– Ви знайомі з Коломойським?
– Так, я знайомий з Ігорем Валерійовичем. Мене йому представив Ігор Петрович.

– Чи з усіма він такий ексцентричний і нестриманий у висловах, як інколи з журналістами?
– На мою думку, це вихована людина з відмінним почуттям гумору та здатністю до самокритики. Він вміє коректно донести до співрозмовника те, що хоче. Під час особистого спілкування я жодного разу не чув від нього нецензурних висловів.

– Спитаю вас і про те, що болить і мені, в тому числі. Майже два роки тому у вас згорів автомобіль. Торік автомобіль згорів і в моєї дружини…
– В мене не згорів автомобіль – його спалили.

– Знайшли винних?
– Є підозрювані. Насправді, дуже важко довести це юридично. Але є розуміння, хто міг це вчинити. Я думаю, з часом це стане відомо: немає нічого таємного, що не стало б явним. Але сказати зараз, що точно знаю, хто це зробив, я не можу. 
До того ж, провини, яка би коштувала того, щоб спалити автомобіль, за собою я не відчуваю. 

– У вашій біографії є лише один пункт, який стосується політики: ви якось були депутатом облради. Чому не продовжили політичної кар’єри?
– Депутатом облради я став у 2006 році. Пройшов за списком блоку Бориса Клімчука «Рідна Волинь». До речі, з 2010 по 2014 рік, коли Клімчук був головою ОДА, я був у нього радником. Ми досить багато спілкувалися. Він пропонував мені очолити управління житлово-комунального господарства, потім стати начальником управління капітального будівництва. Навіть посаду заступника пропонував. Я від усіх пропозицій відмовився. 



- Чому?


- Тому що Борис Петрович імпонував мені як людина та керівник, а от сама система – не дуже. Крім того, я завжди відчував себе менеджером, а не державним управлінцем чи чиновником.

– Це відчуття не зникло сьогодні? 
– Ні.

– Я чому запитував раніше вас про те, чи вважаєте ви себе успішним бізнесменом. Хотів просити, аби ви поділилися якоюсь порадою з молоддю: як стати успішним в житті? Як починали ви?
– Молоді я би порадив працювати над собою, багато вчитись, читати, займатися спортом.
 Власне, я почав заробляти гроші в 1996 році, коли возив канцтовари з Польщі. Але зараз інший час – наразі дуже важливо вчитися. 

– Спостерігаючи за вами, складається враження, що ви людина непублічна, якщо десь і «світилися» то в офіційних прес-релізах, на фото. Не ведете сторінки в соціальних мережах, не буваєте на публічних заходах. Вам некомфортна увага громадськості?
– Питання не в комфорті. Просто це мені не дуже подобається. І так, я не є публічною людиною. В соціальних мережах не зареєстрований. Хоча мені наполегливо рекомендують завести сторінку на Facebook. Поки не переконали. 
Аби сторінка була змістовна, туди треба вкладати час, якого в мене обмаль.

– Ви – представник відомої на Волині родини. Вашого батька Віталія Товстенюка, який довгий час очолював місійну фабрику «Християнське життя», знали і поважали. Розкажіть про свою родину більше, де ваші брати, найближчі рідні, чим займаються?
– Тато мій загинув внаслідок автокатастрофи у 2010 році. Є мама, виховую сина. У двох моїх братів – Павла і Вʾячеслава – по двоє синів. Так що в мене четверо племінників. Вʾячеслав зараз займає посаду директора місійної книжкової фабрики, після загибелі тата. В Павла – бізнес з виробництва металочерепиці, металопрофілю, торгівлі будівельними та ізоляційними матеріалами.

– Хто для вас є авторитетом?
Ця людина – мій тато. 
Насправді у нас звичайна родина. Тато – з Рівненської області, з села Острожець, мама теж з Рівненщини. Вони переїхали до Луцька, ще не будучи одруженими. На початку 90-х тато почав займатися бізнесом. Багато чого він досягнув самотужки. 

– Наостанок – традиційне запитання: чим Олександр Товстенюк займається у вільний від роботи час?
– Його не так багато. Із задоволенням читаю. Люблю спорт. Півтори години тренувань зранку дуже допомагають зібратися, зосередитися та спланувати день. Намагаюся проводити більше часу з сином.

Redaktor

Залиште коментар