Сузір’я «Поліського літа з фольклором» зійшло над Луцьком
До Луцька повернувся Міжнародний фестиваль «Поліське літо з фольклором». Через війну на сході України традиційний захід не проводили протягом чотирьох років. Не до веселощів було українцям, а іноземці в період військових дій не надто хотіли їхати на Волинь. Попри таку вимушену перерву фестиваль, який цьогоріч відбувався вчотирнадцяте, вдався на славу. В обласному центрі Волині зібралися фольклорні колективи із семи країн світу та майже два десятки гуртів і ансамблів із різних куточків України. Відчути неповторний колорит грандіозного дійства мали можливість 14 фольклорних колективів з районів нашої області.
Традиція Міжнародного фестивалю «Поліське літо з фольклором» незмінна. Після богослужіння у Свято-Троїцькому кафедральному соборі велелюдна барвиста хода учасників та гостей фестивалю пройшла вулицями Лесі Українки та Данила Братковського до Луцького замку, де відбувся концерт-відкриття.
Саме тут найближче можна познайомитися з традиціями кожного народу, роздивитися їхній колоритний одяг, почути спів, а ще, по-іншому відкрити для себе українські та волинські традиції. На Замковій площі усі з різних паралелей та меридіанів земної кулі: Північна Корея, Кіпр, Тайвань, Ізраїль, Грузія, Польща, Білорусь і Україна, об’єднані в сузір’я «Поліського літа з фольклором».
Директор фестивалю Юрій Войнаровський зазначив – особливістю цьогорічного фестивалю стало те, що участь у дійстві взяли волинські районні колективи. Це стало можливим завдяки підтримці Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом».
Перший заступник голови правління Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом» Лариса Тарасюк впевнена – волиняни співочий народ, який у пісні і танці показує свою культуру. Прадавня вона в колективів, які роками передають традиції пісенної народної творчості свого села чи міста.
«Волинь – співоча. Волиняни, як і всі українці через пісню вміють передавати свій настрій. Підтримка фестивалів для нас не нове. До проведення «Поліського літа з фольклором» Фонд Ігоря Палиці «Тільки разом» долучився вперше. Це ще раз є підтвердженням того, що засновник Фонду Ігор Палиця, голова правління Олександр Товстенюк та наш колектив розуміють – питання культури для всіх українців є важливим. Українська спадщина потрібна зрілим людям та підростаючому поколінню», – резюмувала Лариса Тарасюк.
Учасники, які приїхали майже з усіх районів Волині, не приховують задоволення від того, що стали частинкою масштабного дійства. Колектив «Джерело» з Ратнівського району на Міжнародному фестивалі та в обласному центрі виступає вперше.
На фестиваль колектив приїхав з особливим номером. «Молодичник» – традиційний весільний танок, який виконували лише у селі Язавні, що на Ратнівщині.
«Цей танок дістався нам ще від наших бабусь, які виконували його на весіллях. Форма в якій ми одягнені – теж спадщина від наших мам та бабусь. В ній вони виступали», – розповідає учасниця колективу «Джерело» Ольга Штик.
На голові в учасниць квітчастий вінок, під ним – кибалка (дерев’яна основа), далі – плат, сорочка, яку називають барабаном, крамнина та фартух. Саме вбрання зветься формою. Вони кажуть: пісня в українців у крові. Піснею народ висловлює і горе, і радість, показує нашу незламність.
Традиція в костюмах у кожного народу своя, автентична. Для порівняння – костюм учасників танцювального колективу з Тайваню. Особливо привабливою в танцівниці є шапка з пір’я на голові, яка називається буфо. В колективі є 5 костюмів різних кольорів, які означають благородних чоловіків. Білий, чорний, синій, жовтий, червоний. Зокрема костюм у якому поєднано червоний і білий кольори означає гармонію.
Традиції нашого народу не менш цікаві та колоритні. В українців з спрадавна у пошані вишита сорочка. На фестивалі в усіх волинських учасниць своя унікальна вишивка.
«Сорочка, в якій я одягнена, – стара – їй 100 років. Вона оберігає наш колектив. Загалом, всі вишиванки для нас значущі. Вишита сорочка, намисто та пісня – це те, що нас об’єднує»,- ділиться секретами колективу «Криниця» його учасниця Лідія Гаврилюк.
У репертуарі «Криниці» – весільні, обрядові,обжинкові пісні. Те, чим живе село, про те й співає гурт, те передає з покоління в покоління в пісенній творчості, яка стала народною.
Під яблунею, що росте у Луцькому замку, зі своїм баяном і шумовими традиційними інструментами, очікує перший вихід на сцену колектив «Дивосвіт» з Маневицького району. Перед виступом учасники розповіли – пісня, з якою приїхали на Міжнародний фестиваль – старовинна, її виконували ще їхні бабусі. Найстаршій учасниці колективу 77 років. Пані Єву люблять у «Дивоцвіті», головні пісенні партії завжди лунають її голосом.
«Я дуже хороший голос маю. Мене прийняли в колектив і це мені в радість. Як не піду до дівчат, не поспіваю, то вдома місця собі не можу знайти. Мене тягне в колектив», – ділиться творчим життям головна вокалістка «Криниці».
У постолах з лози, в традиційних спідницях та вишиванках з серпами у руках та снопами сіна, нас зустрічає колектив з Камінь-Каширського району. Назва їхнього колективу – «Приданки» – не випадкова.Придане – це те, що лежить у скрині і те, що готують дівчині на виданні. З усім своїм приданим жінки приїхали до Луцька, аби виступити на фестивалі.
«Родзинка нашого колективу – наша скриня. Адже саме в скриню на весілля складали все придане багатство. Найближчі гості везли цю скриню з нареченою. Вона ніби символізує нас, бажаних гостей», – посміхаючись каже керівник колективу «Приданки» Віра Грисюк.
Для кожного учасника, та що там лукавити, і глядача, фестиваль «Поліське літо з фольклором» запам’ятався на все життя. Для когось – це шанс, оскільки чимало іноземних делегацій вже запросили волинян на свої фестивалі, для інших – приємні враження та відкриття. Пісня і танець об’єднують в одне ціле. Адже тільки разом зможемо відродити традиції!
[Best_Wordpress_Gallery id=”69″ gal_title=”поліське літо”]
Залиште коментар
Для того, щоб залишити коментар вам необхідно увійти.