Волинські театрали взяли участь у Загальнопольських днях українського театру             

Небуденне українське театральне свято відбулося в Драматичному театрі С. Ярача в Ольштині Республіки Польщі. На сценах цього відомого вармінсько-мазурського осередка Мельпомени проходили ХІ Загальнопольські дні українського театру. Вони організуються що два роки, починаючи з 1995. Участь у театральному святі взяли актори Волинського академічного обласного музично-драматичного театру імені Т. Шевченка. Цьогоріч волиняни привезли до Ольштина три вистави.

Поїздка театралів у Польщу відбулася за підтримки Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом».

  • Це була наша ювілейна – двадцята поїздка, – зазначив директор Волинського академічного обласного музично-драматичного театру імені Т. Шевченка Анатолій Глива. – Участь у таких театральних заходах дає нам можливість побачити нове місто, познайомитися з новим глядачем.

На великій сцені ольштинського театру волиняни презентували драму «Століття Якова: Перше кохання» (Поліська рапсодія)»  за повістю волинського письменника Володимира Лиса. У спектаклі зображений один із епізодів багатогранного твору – розповідь про перше кохання головного героя – 100-літнього діда Якова. Там і українсько-польські акценти, і трагічні часи війни та терору НКВС та побутове життя волинян.

Роль зрілого головного героя Якова зіграв Анатолій Романюк, юного Яшка – Данило Герасимчук, а  молодого Якова-Яся – Вячеслав Погудін. У роль закоханої дівчини Улянки прекрасно вписалася Людмила Натанчук, маленької Улясі – Діана Хмілевська, а Уляни, яка в останні роки життя відвідує свого коханого після повернення з Сибіру –  Ольга Осіїк. Режисер-постановник спектаклю –  Микола Яремків.                                                                     

     Українська театральна неділя почалася камерною виставою «Не шукайте щастя, бо я його украв» за п’єсою Івана Франка «Украдене щастя», яку режисерувала молода випускниця КНУТКТ   ім. І.Карпенка-Карого Ольга Оноприюк.

    На фінал ольштинських  Днів театру виникло філософське, а заодно таке реальне і актуальне питання: що відбувається з людьми, коли вони відриваються від власного роду, цураючись свого походження? Кожному з нас близька проблема порозуміння між поколіннями, усі ми, розчиняючись у власних проблемах, схильні забувати про почуття тих, хто поруч. Ми йдемо до майбутнього, замислюємось над минулим і, як наслідок, забуваємо про теперішнє… Тобто «суєта суєт і всячєская СУЄТА, як люблять повторювати герої п’єси. У спектаклі «Суєта» зіграли: Макар – Анатолій Романюк, Тетяна – Надія Федченко, Михайло – Ігор Зінчук, Карпо – Дмитро Мельничук, Іван – Сергій Єрмакович, Василина – Людмила Натанчук та інші.

     Першого дня театрального свята відбувся й вернісаж двох виставок таки в фойє театру. Одна з них – «Великий Голод 1932-1933», підготована і подарована Ольштинському відділу ОУП, Національним музеєм «Меморіал пам’яті жертв Голодомору», друга – присвячена  злочинній операції «Вісла» – « Розвіяні чужими вітрами». ЇЇ Ольштинському відділу ОУП подарував Львівський історичний музей.

    До Ольштина на театральне свято приїхали прихильники українського мистецтва з Варшави, Плоцька, Кракова та ін. Це дає надію, що українське театральне свято в Ольштині й надалі житиме

.

  • Український театр став відомим у Польщі, в значній мірі, завдяки Загальнопольським дням українського театру в Ольштині, – каже директор і художній керівник Драматичного театру ім. С. Ярача в Ольштині Януш Кійовський. – Нам самим цей театр відкривався завдяки великій професійності львівських, волинських, тернопільських, рівненських театральних творців. Ми домовлялися про співпрацю з рівнянами, підписали договір з Заньківчанами і готові це зробити з волинянами. Волинський театр високопрофесійний, зі знанням справи перечитує найвартіснішу українську класику, актуалізуючи її до сучасних потреб і представляє нові надбання.

    Про волинський театр слід сказати ще одне, не менш вагоме. Він, практично від початку своїх зв’язків з українською громадою Вармії та Мазур, є постійним учасником  більшості культурних заходів організованих українцями Вармії та Мазур. Це й Шевченківські святкування, Регіональні українські фольклорні  ярмарки «З мальованої скрині», роковини присвячені Дням незалежності України, свята Покрови та ряд інших.

   Голова Ольштинського відділу Об’єднання українців у Польщі Степан Мігус, який понад двадцять років ініціював співпрацю з волинським театром, ще в часи покійного нині директора Богдана Берези, не має слів вдячності для колективу. Він з найвищим визнанням говорить про старше творче покоління акторів, які розуміють  потреби українців, що внаслідок  лихої долі знайшлися здаля від прабатьківських земель. Вірить в те, що й акторська молодь з часом зрозуміє необхідність  поїздок поза межі свого театру.

 

tilkyrazom

Залиште коментар