Барви життя у чорно-білих фотографіях
Вони такі ж як і інші, тільки жага до життя в них більша. Попри випробування, що випали на долю людей з інвалідністю, вони не опускають рук, намагаються жити повноцінним життям.
До Міжнародного дня людей з особливими потребами, що його відзначають 3 грудня, у Луцькому територіальному центрі соціального обслуговування створили виставку «Барви милосердя». На кольорових стрічках – чорно-білі світлини відвідувачів терцентру. В кожного з них своя історія, сповнена випробувань та відчаю. Участь у фотопроекті взяли люди з інвалідністю, які не закрилися в собі, а продовжують жити. Організатори кажуть: основна мета виставки показати, що інвалідність не вирок, а шанс до самовдосконалення.
- Існують стереотипи, що у людей з інвалідністю життя позбавлене барв. У цих чорно-білих фото ми акцентували увагу на кольорових стрічках, що виражають емоції, барви милосердя. Ми показали, що такі люди живуть повноцінним життям. І нам, здоровим людям, подають приклад, – розповідає організатор культурно-дозвіллєвої діяльності Тетяна Поліщук. – Задум створити таку виставку у нас був давно. Та не було приміщення, щоб її презентувати. Влітку, завдяки фінансуванню Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом», ми відремонтували й облаштували кімнату для творчості та відпочинку. Тоді почали реалізувати свій задум.
В’ячеслав Купчинський – журналіст за освітою. Ще три роки тому хлопець вів активний спосіб життя, займався тхеквондо й капоейрою. Та в один день все змінилося. Укус кліща та лікарська недбалість призвели до інвалідності.
- Я ще займаюся бальними танцями… займався, – виправляє себе хлопець. – Коли я став інвалідом ще більше почав розуміти, що потрібно йти вперед і не оглядатися назад. Зараз я займаюся на тренажерах, проходжу лікувальні процедури, аби відновити роботу правої руки та ноги.
Свою світлину розглядає Катерина Жуковська. У дівчинки синдром аутизму та ДЦП. ЇЇ мама – Надія розповідає, що ще в дитинстві донька проявила любов до музики. Постійні заняття дали результат. Зараз дівчина грає на маракасах та танцює. Нещодавно її запросили на конкурс у Канаду.
- Катеринка дуже здібна. Коли вона була маленькою ми помітили, що вона любить музику, в кожний такт вслуховується. Ми вирішили розвивати ці здібності. Тричі в тиждень у нас репетиції, займаємося у спортзалі, відвідуємо різні заходи, – ділиться буднями Надія.
- Ось на фото Олег Говоров зі своїм велосипедом. У нього протез ноги, та він веде активний спосіб життя – займається велоспортом, йогою, щодня відвідує тренажерний зал, що в терцентрі. Це студент Владислав. Попри те, що він інвалід дитинства, має високі досягнення у навчанні, отримує стипендію, – розповідає Тетяна Поліщук про людей на світлинах. З історією кожного з них жінка добре знайома.
Директор територіального центру Галина Шатецька каже: щорічно в установі обслуговують 4500–4600 підопічних, багато з них мають інвалідність. Для більшості, територіальний центр – чи не єдине місце, де вислухають, розрядять, допоможуть.
Терцентр відвідує дуже багато талановитих людей. У кімната для творчості й відпочинку, що її вдалося відкрити завдяки Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом», завжди людно. Тут підопічні займаються в гуртках, слухають музику, релаксують, отримують послуги соціальної адаптації, спілкуються.
Фонд співпрацює з Луцьким територіальним центром з 2013 року. За кошти Фонду харчувалися понад дві тисячі осіб, лежачих хворих забезпечували санітарно-гігієнічними засобами, придбали медичну техніку для фізіотерапевтичного кабінету, відремонтували та облаштували харчоблок, відремонтували санітарну кімнату. Наразі Фонд опікується ремонтом та облаштуванням пральні терцентру.
Залиште коментар
Для того, щоб залишити коментар вам необхідно увійти.